Кодеин напиток Lean (лин) Гусев

Yo yo yo, друзья мои! Приветствую всех, кто с нами на волне! Сегодня я хочу рассказать вам невероятную историю о том, как я чуть не взорвал свой мозг галлюциногенными закладками и бегал по улицам голым в шляпе! Держитесь крепче, идем в плавание в мою безумную реальность.

Все началось с того, что я решил купить закладки наркотиков, чтобы взбодрить свою пустую жизнь. Испытать что-то новое, экстремальное. Моя дорога началась с поиска мары, и я уже видел себя в небе на облаках, когда нашел свое сокровище - ручник марихуаны. Просто песня! Не долго думая, я купил его и отправился на самую наркоманскую вечеринку своей жизни.

Мясо?	– спросил меня наркоман-диджей, глядя на меня взглядом покорителя новых горизонтов.
Шляпа из моих мечтаний	– ответил я и достал из сумки галлюциногенные закладки, которые нашел на просторах интернета. Это была настоящая бомба на мозг! Мои друзья были в шоке.

– Чувак, ты что, с ума сошел? – тихо сказал мой лучший друг, который уже не в первый раз видел мои безумные выходки.

Но мне было все равно, я готов был пуститься во все тяжкие. Когда закладки обратились с мозговым штурмом, я просто чувствовал, что моя реальность разлетается на кусочки. Я стал наблюдать за вселенной с новой стороны, словно маленький червячок в ней. Это была вмазка, с которой трудно было справиться.

И тут, внезапно, я увидел свою неземную шляпу сидящей на стуле. Она манила меня, зовя в свое безумное царство. Я схватил ее и надел на голову. Но это было только начало моего безумия. Я снял с себя все одежду и выбежал на улицу, преображенный наркотиками и величием моего бесконечного сумасшествия.

Бросая петарды и крича на всю округу, я бегал по улицам голым в шляпе, привлекая внимание прохожих. Меня охватывала невероятная эйфория и чувство свободы, словно я стал по-настоящему живым. Ведь кто сказал, что нормально – это то, что вам навязывают? Нет, я выбираю свои правила, свое собственное безумие. Только я и наркотики, никто и ничто больше не может мне указывать путь. В жизни каждого наркомана наступает момент, когда ты понимаешь, что мир уже не будет таким же. Вроде бы все, что происходит, – это просто галлюцинации, но на самом деле ты стал настоящим человеком. И да, может быть, это только иллюзия, но она так реальна, что я готов бежать голым по улицам в шляпе каждый день для того, чтобы почувствовать себя живым.

И вот теперь я здесь, пишу этот текст, чтобы поделиться своей безумной историей со всеми. Не для того, чтобы кто-то меня понял, а просто чтобы мир узнал, что существует такая личность, которая готова на все ради своего безумия. Я – наркоман, ходящий по краю абсурда, и я горжусь этим.

– Что, опять шляпа? – спросил меня мой друг, встречая меня одетого с головы до пят в какой-то странной одежде.

– Нет, дружище, это уже не только шляпа. Это символ моей свободы, символ моего бесконечного стремления к новым ощущениям и вечного сумасшествия!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.